Кінь у Протигазі

У Першій Світовій багато речей сталися теж вперше — зокрема, й газові атаки. Ні, це не коли у ваших сусідів щось із газовою колонкою — виглядало все це, м’яко кажучи, жахливо. Ділянку фронту поблизу бельгійського містечка Ленґемарка на річці Іпр захищали близько 15 тис. новобранців з Алжиру - тодішньої французької колонії. 22 квітня 1915 року о п’ятій опівдні на них випустили 180 т хлору з 5730 балонів. На горизонті виросла жовто-зелена хмара. 6-кілометрова курява заввишки сягала 6-поверхового будинку. Солдатів охопив біль у грудях та очах, вони почали тікати. Близько 5 тис із них загинули. Від отруйних бойових газів гинули не лише солдати, але й їхні супутники — собаки та коні. Саме тоді довелося швидко винаходити захист.

Хімік Микола Зелінський, родом із Херсонської губернії, запропонував використовувати термічно оброблене деревне вугілля. На основі його досліджень інженер Едуард Куммант створив маску з гуми. Вона герметично облягала обличчя й забезпечувала доступ повітря через фільтр. Однак німці забезпечили свої війська протигазами з активованим вугіллям у фільтрах раніше - в середині 1915 року. Солдатам Антанти протигази роздали на початку 1916-го. Протигазові маски для коней з’явилися 1917-го — через рік, як їх уперше роздали солдатам.

У російській царській армії кінський протигаз розробив ветеринар Лавринович. Маску, що повністю закривала морду коня, шили з двох шарів тканини. А між ними - шар сіна, обробленого хімічним розчином, що поглинав гази. Та перші експериментальні зразки коні з"їдали. Тож дно почали робити округлим, щоб тварина не могла дістати його язиком чи зубами. Кінський протигаз став схожий на невелике відро. Згодом схожі зразки використовувала й армія на теренах УНР, України часів Гетьманату Скоропадського та Директорії Петлюри.

Де буде розташовано новий паб?

Поки ми з вами слухали історію перших коней у протигазах, дісталися потрібного нам провулку — ось він, недалеко від штаб-квартири, у якій Симон Петлюра приймав важливі рішення в переломний період 1918-1919-го, коли протистояння більшовикам та білогвардійцям змусило перенести столицю до Вінниці.

100 років по цих подіях ніщо не нагадує про ті складні й буремні часи, коли Вінниця переходила то до рук прихильників російського самодержавства, то до спільного управління українців та їхніх польських союзників. Лише бронзова постать Головного отамана сидить поблизу колишнього штабу — а тут, в час, коли коней замінили автомобілі, зберігся осередок, в якому славна минувшина визвольної боротьби змішалася із еклектикою, гумором та реаліями сучасного світу.

Це місце вабить і гостей, і мешканців міста над Бугом атмосферою, яка схожа то на комікс про Перші Визвольні змагання, то на славні посиденьки в стилістиці епохи, коли у Європі гримів джаз, а в Україні — гармати союзників.

Ласкаво просимо в гості до Коня у Протигазі — мовчазного, та кмітливого свідка усіх перетворень, що сталися з Україною з тих часів.

Наша адреса: Вінниця, вул. Петлюри, 20.