06/02/2026
1961. «ПОТЯГ ПРИБУВАЄ»
[ горілка, бурбон на чаєві “Лапсанг сушонг”, апельсиновий лікер, трішки кордіалу чайного бергамоту та хересу ]
“Ганні Вербицькій, від твого брата Степана
Любa Ганно,
Пишу тобі з потяга Вінниця – Київ. Ми щойно відірвались від перону, і я вже замовив собі чай. Потяг — дивний транспорт. Романтичний, неспішний, чесний. По сусідству зі мною — інтелігентний професор. Збирається пригощати мене бутербродами до чаю. А я тихенько стримую бурчання в животі — на потяг ледь встиг, а поїсти не вдалось. Взяв із собою тільки того смачного хліба, що постійно мене просять привезти хлопці у Києві.
Хочу тебе попросити владнати всі твої плани, аби ти могла приїхати із Польщі додому на Різдво. Ти ж знаєш, батьки чекають. Та і я не витерплю, якщо всі розмови за різдвяним столом будуть про те, коли я, нарешті, одружусь.
Ну все, питиму чай. Три таких стакана з цукром, професорський бутерброд — і трішки посплю. Головне, не пропустити станцію, бо на завтрашній екзамен хотілося б втрапити. Обіймаю тебе і чекаю під Різдво! Поїдемо до бабусі колядувати, як у дитинстві.”
• • •
Історія: Вінницький вокзал відкрили у 1870 році разом із Києво-Балтською залізницею — це була стратегічна лінія, яка зʼєднувала Поділля з Європою та Чорним морем. Саме через неї Вінниця стала транспортним вузлом, а не «містечком між містами». Поруч розташовувалися склади та хлібні лавки, тому район навколо вокзалу завжди пах випічкою — це один із найстаріших запахів «вокзальної» Вінниці. Саме з цього вокзалу ми так часто їздили на виступи, конкурси та гостьові зміни в інші міста. І завжди замовляли той самий чай, у підстаканнику. Бо без нього і подорож якась — несправжня.
Цей чай став основою нашого коктейлю “Потяг прибуває”. Ми хотіли передати його багаті відтінки: яскраву цитрусовість лимона, теплу гірчинку чорного чаю; легку димність, подібну до вечірнього повітря між вагонами. Він кисло-солодкий, чайний, але не гіркий. Теплий, але з прохолодою цитрусу — як нічна поїздка, у якій ти не знаєш, що чекає попереду, але чомусь довіряєш дорозі. Подаємо, звісно, в легендарному підстаканнику.
#листизвінниці
