ЗАЛІЗНА ШАПКА
Прадід мій, Людвіг Топф, був дуже розумною і допитливою людиною, він навіть умів читати! Його улюбленим твором був роман ”Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”. Дід любив потеревенити про своє, сповнене пригод життя та доволі часто прикрашав свої оповіді цитатами з улюбленої книги. Найпопулярнішою байкою Топфа була оповідь про “залізну шапку”.
Жахіття страшної війни, на яку п
радід потрапив на початку 1916 -го року, справили на нього величезне враження. Найстрашніших поранень завжди зазнавала голова: саме вона стирчала з окопу, стаючи мішенню для ворога. Різні поранення кінцівок давали бійцю шанс вижити, а ось прострілена голова-ніколи! При обстрілах Людвіг з переляку закопував голову в бруствер окопу, і ніякі погрози офіцерів не могли змусити його вести бій. Він патологічно, як і деякі наші сучасники, боявся кулі в лоб! Правда, одного разу доля послала йому геніальну підказку! Надійшла вона у вигляді підбитого аероплану, який упав за позиціями їхнього полку. Людвіг перший підбіг до понівеченої машини і поміг пілоту підвестися з крісла. Яке ж здивування пережив прадід, коли побачив під «дупою» авіатора чавунну сковорідку! Людвіг не міг відвернути від неї погляду і навіть забув про пілота, який з матюками перелазив через розвалене крило дельтаплана. Коли в авіатора закінчився словниковий запас, він помітив німе питання прадіда. Підійшовши до Людвіга, він пояснив, що з землі по дельтаплану стріляють вороги. Усі, хто бачать цю фанерну пташку, пробують її підбити, а оскільки «задниця»(і не тільки) в нього одна, він береже її за допомогою чавунної сковорідки.
У ту ж мить у голові прадіда промайнула геніальна думка. «Мідний таз…» - промовив він, згадуючи уривок улюбленої книги про Дон Кіхота... Він біг, не розбираючи дороги, через болото і калюжі, просто до траншеї, де піхотинці пили чай. Розкидуючи все, що потрапляло під руки, він побачив невеликий казан з напівкруглим дном. Випорожнивши увесь казан, він начепив його на голову- і посмішка неприхованого щастя осіяла його обличчя....
На ранковому вишколі піхотинець Людвіг Топф стояв із блискучою сталевою каструлею на голові. Інша частина взводу лежала, сиділа і просто вмирала зі сміху. Великих зусиль коштувало офіцеру навести лад у строю, але тиша тривала недовго: при кожному новому погляді на Топфа все починалося знову. Оскільки Людвіг категорично відмовився зняти баняк, не залишалось нічого кращого, ніж відвести його на розмову до ротного офіцера. Однак і тут Топф наполягав на своєму, за що й загримів на гауптфахту.
За іронією долі, увечері почався масований артилерійський обстріл. Снаряди нищили позиції роти, усі військові поховалися в укриттях. Ніхто не помітив, як величезний снаряд влучив у перекриття бліндажа. Охорона загинула миттєво, колоди попадали вниз, заваливши собою всіх арештантів...
Після обстрілу солдати розгрібали завали. Дійшла черга і до арештантського бліндажу. Ніхто навіть не сумнівався, що живих там не залишилось. Яке ж було здивування, коли під колодами знайшли живого Людвіга Топфа! Каструля на голові отримала кілька вм'ятин та тріснула у двох місцях, але врятувала життя бійцю! Після цього випадку Людвіг урочисто присягнув: ніколи і ні за яких обставин не знімати з себе “залізної шапки”. Без жодного страху він кидався у вир атаки, під гради куль і осколків. Звістка про безстрашного піхотинця обійшла весь фронт і вийшла навіть за його межі. І вже ніхто не сміявся з Людвіга Топфа!
На передову прибула комісія зі штабу. В умовах найвищої секретності генерали вивчали баняк, на якому було безліч пошкоджень від куль і осколків. Нагородивши Людвіга медаллю “За хоробрість”, комісія поїхала у Відень. А незабаром, вже у 1917-му році, командування австрійської армії прийняло на озброєння сталевий шолом М17. Погляньте на нього уважно - і ви побачите в ньому риси того самого баняка Людвіга!
Після війни у Людвіга народилося троє синів, і це лише тому, що він ніколи не знімав шолома. Шоломи він змусив носити всю свою родину! Прабабця, звичайно, не дуже комфортно почувала себе в шоломі під час сексу, але мовчала. Мовчали і бабця, і мама, мовчить і дружина Людвіга (Дванадцятого) Топфа...
Залізна шапка стала символом роду Топфів і назвою нашого гостинного закладу!
