10/12/2024
Аліна працювала в невеликому магазині іграшок. Асортимент у ньому досить великий і від покупців не було відбою. А зараз перед Новим роком дівчині було буквально ніколи присісти.
З ранку туди-сюди бігали матусі, вони хотіли купити для своїх дітей найкращі подарунки, і Аліна намагалася всім догодити і допомогти. Ніхто не пішов із магазину без покупки.
— Спасибі, вам велике, дівчинко, - дякувала їй чергова матуся, - з наступаючим Новим роком, вас!!!
— Дякую, - відповідала Аліна і щасливо посміхалася.
Як же їй подобалося працювати в магазині іграшок, щодня бачити щасливі обличчя дітей та їхніх батьків. Що може ще більше приносити задоволення від роботи, як не це. Щодня вона йшла втомлена, але в прекрасному настрої.
Розпрощавшись із черговою покупницею, бабусею двох онучок. Яка з такою ретельністю обирала їм по невеликій ляльці. Аліна помітила з іншого боку вітрини дівчинку, років десяти, яка з цікавістю розглядала іграшки. Ніс у неї почервонів, але в магазин вона не заходила, милувалася з вулиці. На ній була блакитна курточка і біла шапочка з помпоном. Аліна знову відволіклася на чергову покупчиню, незабаром магазин спорожнів, справа наближалася до закриття. Дівчина втомлено сіла на стілець. Як же в неї гуділи ноги, цілий день вона крутилася, наче білка в колесі й не помітила, що почало темніти.
Аліна подивилася на вулицю, шукаючи очима дівчинку. Спочатку вона її не побачила, а потім помітила, як та сидить на лавочці, недалеко від магазину. Аліна накинула куртку і вийшла.
— Дівчинко, дівчинко! - покликала вона її.
Дівчинка обернулася і трохи здивовано подивилася на Аліну.
— Ви мені?
— Так, іди сюди.
Вона знизала плечима, встала з лавочки і нерішуче пішла в бік Аліни.
— Ти чого тут сидиш?
— А що, не можна?
— На вулиці холодно, ти ж замерзнеш, заходь у магазин, трохи погрієшся.
— Добре, - відповіла дівчинка.
Вона зайшла всередину й озирнулася на всі боки.
— Як тебе звати?
— Марійка, а вас?
— Мене Аліна, - відповіла дівчина.
— Гарне імʼя, - вимовила дівчинка.
— А чому ти тут блукаєш і додому не йдеш, он подивися, ніс червоний, руки холоднуваті, - сказала Аліна, потримавши у своїх руках долоньки дівчинки.
— Не хочу, я на тата образилася.
— Чому? У тебе ж напевно хороший тато?
— Він захворів, лежить удома з температурою, а обіцяв зі мною на ковзанку сходити, а потім купити ту ляльку, що у вас у вітрині стоїть. Я вже півдня на неї милуюся і від цього мені ще сумніше.
— Тато ж не винен, що захворів.
— Але я так мріяла про ту ляльку, - відповіла дівчинка, зітхнувши, - вона мені навіть уночі снилася.
— Лялька нікуди не дінеться, навіть якщо саме цю куплять, то пізніше привезуть ще кращу. Ти краще подумай, як там татові погано. А мама де твоя?
✍🏼✍🏼✍🏼Розповідь повністю опубліковано в першому коментарі👇🏼👇🏼👇🏼
